25 лютого 2017 року у школі відбулись українські вечорниці за участі учнів 9, 10 класів, учителів та батьків.
Історична довідка:вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого посту . За приміщення молодь розплачувалася хлібом, тканиною або ж іншими продуктами.Вечорниці відвідували молоді люди, які були неодруженими. Брати і сестри намагалися перебувати в різних оселях.Шлюбу передував період парубкуванню і дівування, який наступав для хлопців у 17–18 років і дівчат у 15-16р. Колись на Україні досягнувши повноліття, молодь об’єднувалась у так звані дівочі та парубочі громади. Вони мали свої специфічні звичаї і традиції. На чолі дівочої громади стояла старша дівка — «та, котра вела порядок між дівчатами»; називали її отаманшею. На чолі парубочої громади був старший парубок — отаман, береза. Ватажка обирали раз на рік в кожній громаді. Отаман та отаманша були довіреними представниками своїх громад, вони залагоджували сварки, влаштовували забави та мали вирішальний голос у прийнятті нових членів. В обох громадах — дівочій і парубочій — були свої харчові запаси і каси.Основою буденних вечорниць була робота дівчат за вишиванням, прядінням, шиттям, оскільки саме від їхньої працьовитості залежало і їхнє придане..Хлопці розповідали різноманітні історії, казки, співали пісні, танцювали, залицялися. Дівчата відвідували вечорниці тільки у своєму селі і трималися переважно одного гурту, а хлопцям дозволялося відвідувати усі вечорниці свого села, а також і сусідніх.
